Название: Экономика Крыма № 3 (40)`2012 - Научно‐практический журнал

Жанр: Экономика

Рейтинг:

Просмотров: 1055

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 |



МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВПРОВАДЖЕННЯ ТРАНСАКЦІНОЇ ФУНКЦІЇ В СИСТЕМУ ІНСТИТУЦІЙНОГО МОРФОЛОГІЧНОГО АНАЛІЗУ

Для науки (економічної) XX ст. характерно: 1) її предмет-організація; 2) для аналізу її предмета необхідно знайти засоби рішення проблем з багатьма змінними (класична наука знала проблеми лише із двома, у найкращому разі – з декількома змінними); 3) місце механіцизму займає розуміння світу як

 

безлічі різнорідних і незводимих одна до одної сфер реальності, зв'язок між якими проявляється в ізоморфізмі діючих у них законів; 4) концепцію фізікалистського редукціонизму, що зводить усяке знання до фізичного, змінює ідея перспективізму – можливість побудови єдиної науки на базі ізоморфізму законів у різних областях знання [1].

Метою економіко-екологічної трансакції є організаційне, інформаційне, цільове забезпечення системи стійкого природокористування. Ця мета є актуальною для всіх управлінських рівнів, мікро- і макро- економічних завдань і порядку трансакції.

Важливу роль серед методів прийняття рішень дотепер відігріває метод Делфі. США в 1960- х роках методом Дельфі назвали експертну процедуру прогнозування науково-технічного розвитку. У першому турі експерти називали ймовірні дати тих або інших майбутніх винаходів. У другому турі кожний експерт знайомився із прогнозами всіх інших. Якщо його прогноз сильно відрізнявся від прогнозів основної маси, його просили пояснити свою позицію, і часто він змінював свої оцінки, наближаючись до середніх значень [2]. Методика виявилася популярною – за наступні роки вона використовувалася не менш 40 тис. разів. Середня вартість експертного дослідження за методом Дельфі – 5 тис. доларів США, але в ряді випадків доводилося витрачати й більші суми – до 130 тис. Доларів [2]. Традиційно, розрізняють нормативну теорію прийняття рішень, що описує раціональний процес ухвалення рішення та дескриптивну теорію, що описує практику прийняття рішень.

Цілі статті полягають в тому аби запропонувати методологічні підходи до об'єднання (методологічної дифузії) інституціональної теорії та теорії прийняття рішень на базі розгляду проектної діяльності обґрунтувати наукові основи морфологічного трансакційного аналізу природоперетворюючих проектів з урахуванням дії трансакціної функції.

Трансакції – це стратегічні відносини в ході економічної діяльності, оскільки без них не могло б бути виробництва, споживання, покупки, продажі, інвестування тощо. Тому Дж. Коммонс оголосив власність, суть якої полягає в законному праві отримувати будь-кому те, що йому необхідно, основою інституціональної економіки та проголосив трансакцію елементарною одиницею економічної діяльності й, відповідно, основною одиницею економічного аналізу. Трансакції – це не обмін товарами, а відчуження й присвоєння прав власності та свободи, прийнятих у суспільстві [3].

У звичайному вживанні трансакція (лат. transactіo) – це угода, операція. Поняття «трансакція» було уведено в економіку Дж. Р. Коммонсом, що розглядав проблему економічної організації в тісному зв'язку із проблемами конфлікту, взаємної залежності та порядку.

У розумінні Дж. Р. Коммонса транзакції, як слідує з досліджень економічної теорії й рішень судів, можуть бути скорочені до трьох видів економічної діяльності, що відрізняються як транзакції ведення переговорів, управлінські транзакції, і транзакції раціонування. Учасники кожної з них контрольовані, і пов’язані робочими правилами особливого типу моральних, економічних або політичних відносин. Транзакції ведення переговорів походять зі знайомої формули ринку, що під час ведення переговорів перед тим, як товари обмінені, складається із кращої пари покупців і кращої пари

продавців на цьому ринку частина, що залишилася, учасників ринку - тільки потенційні продавці або

покупці [4].

При використанні сіткових графіків для опису ЕЕ трансакцій у вузлових крапках можуть бути показані агенти (принципали й актори), стрілками показані трансакції (включаючи інформаційні, тобто збір, обробка інформації, підготовка проектних рішень, управлінських рішень):

S1        S2        S3        S4        S5

Рис. 1. Сітьовий графік розвитку проекту ДДЗС

де: S1 – підготовка проекту S2 – створення ДДЗС (1 черга); S3 – створення ДДЗС (2 черга);

S4 – реконструкція (усунення конструктивних недоліків) ДДЗС; S5 – рекультивація ДДЗС

Так,  може  бути  введена  категорія  трансакціної  щільності,  що  визначається  відношенням кількості трансакцій в часовому проміжку:

N  T ,         (1)

де Ф – трансакціна щільність; N – кількість трансакцій за період T (в роках).

 

Показники щільності трансакції представлені на рис. 2:

14

12        TM

10

Подпись: Ф8

6

4

2

0

1950    1960    1970    1980    1990    2000    2010    2020

рік

Рис. 2. Динаміка показники щільності економіко-екологічної трансакції ТМ – період між трансакційними «сплесками»

Графік, що представлений на рис. 2 демонструє ефект інституційних «всплесків», що спостерігаються з певним періодом TM.

Питання ефективності економіко-екологічної трансакції може бути пов’язане з визначенням

категорії трансакційного ефекту. За результат економіко-екологічної трансакції (раціонування) може бути прийняття відповідного інституційного рішення. Ефективність може бути визначена із врахуванням інституційних витрат по часу та коштах на прийняття рішення.

Стосовно трансакцій управління, оцінка їх ефективності неможлива без урахування фактичних даних економічних, економіко-екологічних результатів їх виконання. Таким чином, як показано вище, збитки від прийняття рішення про будівництво та експлуатацію ДДЗС склади більше 3 млрд.

грн.

Впровадження методу трансакційних графів дозволяє по-новому поглянути на можливості інституціонального аналізу в рамках теорії Інституціональної архітектоніки , представленої в роботах Інституту економіки та прогнозування НАН України (д.е.н. А.А. Гриценко) [5]. інституційна архітектоніка являє собою форму організації інституціонального простору як системи обмежень, правил і норм соціальної діяльності. Цей простір має свої характеристики, що стосуються його щільності, наявності певних недоліків, порожнеч, напруг і т.д. Особливої уваги вимагають деформації інституціонального простору, тому що вони створюють ризики для всієї інституціональної конструкції й знижують ефективність функціонування інститутів [5].

Використання підходів до оцінки ефективності економіко-екологічних трансакцій  дає підґрунтя для апробації ідеї інституційної ями. Вона являє собою таке інституціональне (економіко- інституційне, еколого-інституційне) середовище, у якій одночасно є присутнім необхідність інституціональних змін і відсутні інституціональні механізми таких змін.

ETR

Інституційний обвал

0          t

Рис. 3. Інституційний провал на графіку ефективності економіко-екологічної трансакції

 

Інституціональні розриви виникають у випадку порушення зв'язку між взаємозалежними інститутами. Наприклад, розрив між правилами та нормами: з одного боку, формування екологічних фондів, а з іншого боку - використання їх в нецільових напрямках. Інституціональні порожнечі - це частина інституціонального простору, у якому відсутні належні інституціональні утворення (правила, норми, закони, установи тощо). Наприклад в Україні, у зв’язку з прийняттям Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17 лютого 2011 року (із змінами, внесеними згідно із Законом № 3395-VI ( 3395-17 ) від 19.05.2011) виникла ситуація інституційної порожнечі, пов’язаної з необов’язковістю норм обов’язкового впровадження екологічної експертизи щодо природоперетворюючих проектів. Разом з тим в України залишились її зобов’язання щодо імплементації процедур Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті (конвенція Еспо).

Інституціональний обвал – це порушення ряду взаємозалежних інституціональних ланок, що частково руйнує інституціональний простір.

Інституціональна петля – за думкою А. Гриценка – це взаємозв'язок між інститутами, що веде до постійного звуження та вгасання процесів, які ці інститути повинні забезпечувати. Якщо, наприклад, для рішення проблеми збільшення доходів бюджету приймаються закони, що підвищують податковий тиск, але внаслідок цього зменшується податкова база й надходження в бюджет ще більше скорочуються, що вимагає наступного росту податків, то ми маємо інституціональну петлю. Проте в нашому розумінні трактування інституційної петлі пов’язується з одним з фундаментальних властивостей економіко-екологічної трансакції, як зворотність. Це викликає необхідність досліджувати можливість ствердження зворотності «трансакційного часу», що, між іншим, цілком вписується в сучасне уявлення про фізичні властивості часу.

Для опису трансакції, відповідно, може бути визначена функція трансакції [6]. Вона має наступний загальний вигляд:

С=LAλ/(Fμ+Nν)         (2)

де С – трансакційні витрати агента; L – коефіцієнт пропорційності, A – кількість економічно активних агентів; F – кількість формальних інститутів (контрактів); N – кількість неформальних інститутів, λ,μ,ν – відповідні коефіцієнти еластичності.

Так само для описання «інституційних кривих» можуть бути застосовані категорії трансакціної петлі, яка показує окрему розгортання трансакції в часті (рис. 4).

SI

P5

A4

A6

P3

A2

P1        P7

0          P1 – принципал (КМ України); A2 – актор (ІПРЕЕД НАН України);   t

Рис. 4. Інституційна петля

Кожна з таких інституціональних деформацій обумовлює специфічні способи її подолання. Наприклад, для того щоб позбутися від інституціональної петлі, досить знайти інші шляхи рішення проблеми й не застосовувати способи, що ведуть до утворення цієї петлі. Для того щоб вибратися з

 

інституціональної ями, необхідний інституціональний прорив, тобто створення нових правил і норм, законів, що змінюють ті, які привели до утворення інституціональної «ями».

Впровадження методу трансакційних графів дозволяє по-новому поглянути на можливості інституціонального аналізу в рамках теорії Інституціональної архітектоніки.

Серед функцій, що описують інституційний процес чинне місце має посісти так звана трансакційна функція.

Подальші дослідження в цьому напрямку мають бути спрямовані на дослідження можливостей трансакційної функції для опису інституційних трансакцій.

Література

Bertalanffy L. General System Theory. A critical review / L. Bertalanffy. – 1962. –P. 1-4.

Теория принятия решений: учеб. пособие / А.И. Орлов. – М.: Издательство «Март», 2004. – 656 с.

Commons John R. Institutional Economics / John R.Commons. — American Economic Review. нальная архитектоника и динамика экономических преобразований / под ред. д-ра экон. наук А.А. Гриценко. – X.: Форт, 2008. – 928 с.

Попов Е. Трансакционная функция / Е. Попов. // Инвестиции в Росии. – №9 – 2008. – С.28-34.

378.1: 330.3    Парфьонова Л.Г., ст. викладач,

ДВНЗ «Донецький національний технічний університет»



Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: