Название: Экономика Крыма № 4 (33)`2010 - Научно‐практический журнал

Жанр: Экономика

Рейтинг:

Просмотров: 928

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 |



ВПЛИВ РІВНЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ НА РОЗВИТОК ТРУДОВОГО ПОТЕНЦІАЛУ СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ КРИЗИ

На сьогоднішній день світова фінансово-економічна криза значно загострила усі недоліки, які притаманні економіці України. Це нездатність забезпечувати конкурентне середовище, зростання

безробіття, підвищення диференціації доходів населення, прояви шкідливого впливу на навколишнє середовище. Зважаючи на стан національної економіки та на безлад у відносинах між гілками влади, вплив кризи суттєво підсилює руйнівний характер її наслідків, що, безумовно, загрожує національній безпеці держави. В період глибокої кризи проблеми стабілізації і зростання рівня доходів населення, створення умов для повноцінного відтворення і ефективного функціонування трудового потенціалу стають провідними. Це пов’язано з тим, що від економічної стагнації найбільше потерпає населення, а втрати досягнутих параметрів рівня життя, особливо рівня доходів, можуть бути настільки значними, що можуть призвести до глибинної деградації суспільства. Зазначене є вкрай небезпечним явищем, яке не тільки масштабно руйнує продуктивні сили суспільства, а й небезпечно дестабілізує соціально-політичну ситуацію в країні.

Питання щодо впливу рівня доходів на розвиток трудового потенціалу суспільства висвітлюються  у  працях  таких  економістів,  як  Колос  Ю.Ю.,  Євдокимовна  В.В.,  Красота  О.В.,

Пишуліна О.М., Гринкевич С.С., Михайленко О.В, Мороз М., Уразов А.У., Рябець А.П., Ціжма О.А.

та ін. Трудовий потенціал суспільства є одним з ключовик елементів розвитку національної економіки. Світова криза спричинила зниження доходів населення України, що викликало негативні тенденції у розвитку трудового потенціалу.

Метою статті є аналіз стану трудового потенціалу суспільства в умовах кризи та вплив на його розвиток рівня доходів населення.

Однією з найважливіших проблем в умовах кризи є збереження і розвиток трудового потенціалу суспільства. Трудовим потенціалом суспільства є все населення країни, за виключенням недієздатних осіб, які навіть при певних умовах лікування та реабілітації не здатні приносити речової,

фізичної та моральної користі членам суспільства. Функціонування трудового потенціалу відбувається на певних етапах його відтворювального циклу – формування, реалізації, використання,

збереження та розвитку, які є взаємопов'язаними і взаємообумовленими. Розвиток трудового потенціалу є ознакою кожного етапу відтворювального циклу та виявляється через удосконалення

кількісно-якісних характеристик трудового потенціалу. Трудовий потенціал країни не можна вважати простою сукупністю трудових потенціалів різних організацій. Кількісно трудовий потенціал суспільства  віддзеркалює  можливості  суспільства  забезпечити  роботою  працездатне  населення.

Якісно - можливість повного використання отриманих за рахунок інвестицій у людський капітал знань, умінь та професійних навичок відповідно до фаху працівників для підвищення ефективності

економічної діяльності особи, організації, суспільства. Основним чинником підвищення трудового потенціалу суспільства є безперечно підвищення трудового потенціалу окремих працівників. Саме тому   ефективність   використання  трудового   потенціалу  сьогодні   є   основою   продуктивності

національної економіки. На сьогоднішній день Україна відстає від країни з одним із найвищих у світі рівнів продуктивності праці – США приблизно у 8 разів.

Вихід з кризи загалом здійснюється за рахунок населення, на плечі якого звалюється різке падіння заробітної плати, несвоєчасна та в неповному обсязі її виплата, безробіття, падіння платоспроможності,  інфляція,  обмеження  першочергових  життєво  необхідних  потреб,  зухвале

ставлення роботодавців до норм чинного трудового законодавства тощо.

Сьогодні в Україні гостро стоїть питання зниження бідності та створення гідних умов життя. Якщо в розвинутих західних країнах бідність поширена серед непрацюючих верств населення, то в

Україні бідність також охоплює значну частку працюючих громадян.

Аналіз даних оцінки бідності населення в Україні, який був проведений Радою національної безпеки і оборони України на період з 2001 по 2009 рр., свідчать про те, що ціла низка питань

відносно подолання бідності залишаються невирішеними. Слід зазначити, що кількісні показники

моніторингу бідності доводять про те, що Україна належить до країн зі стабільно високим рівнем бідності. Так, за станом на 2008 р. рівень бідності в Україні складав 27,0 %, що на 11,0 % вище, ніж у країнах ЄС (10.0-16.0 %). Показник глибини бідності за 2008 р. зріс на 0,3 % і становив 23,4 % на початку 2009 р. Питома вага злиденних серед бідного населення у 2008 р. залишилася на рівні попереднього року і становила 50,6 %. На цьому фоні характерним є те, що високі показники бідності в Україні супроводжуються посиленням регіональної неоднорідності цього соціально-економічного явища.

Проблема бідності населення в Україні набуває ще більшого звучання в умовах фінансово- економічної кризи, яка суттєво вплинула на соціально-економічний стан України. Світовий досвід свідчить про те, що у часи економічних та політичних криз проблема бідності надзвичайно загострюється та часто-густо здатна досягти масштабів соціальної катастрофи. Дану проблему можливо вирішити лише за допомогою підвищення рівня доходів населення. Під доходами населення

 

розуміють суму грошових засобів і матеріальних благ, які отримані або створені громадянами за певний проміжок часу. Роль доходів визначається тим, що рівень споживання населення прямо залежить від рівня доходів. Доходи населення включають усі надходження грошей у вигляді оплати праці працюючих осіб, доходів від підприємницької діяльності, пенсій, стипендій, різних допомог, доходів від власності у вигляді відсотків, дивідендів, ренти, сум від продажу цінних паперів, нерухомості, продукції сільського господарства, різних виробів, доходів від наданих різних послуг/

В умовах ринку одним із засобів боротьби із бідністю виступає встановлення мінімальної заробітної плати. Мінімальна зарплата стала одним із перших базових соціальних стандартів, який був затверджений в Україні, вона являє собою офіційно встановлений державою розмір зарплати, нижче якого не можуть проводитися оплати місячної, погодинної норми праці. До неї включають доплати, заохочування та компенсаційні виплати. Мінімальний розмір оплати праці покликаний захистити працівника від свавілля з боку працедавця при визначенні ціни робочої сили. Графічне зображення зміни розміру мінімальної зарплати наведене на рис. 1

 

 

Подпись: грн950

900

850

800

750

700

650

600

550

592

605      607

545

626   626

605 605

626      626

625      630

701

626

650

825

744

869

839

884

843

888

 

861

907

 

875

922

            Мінімальна заробітна плата

            Прожитковий мінімум

 

500

515

525

 

 

450

01.01.0801.03.0801.05.0801.07.0801.09.0801.11.0801.01.0901.03.0901.05.0901.07.0901.09.0901.11.0901.01.1001.03.1001.05.1001.07.1001.09.1001.11.10Дата

Рис. 1 Динаміка зміни розміру мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму згідно проекту

закону у 2008-2010рр.

20 жовтня 2009 року парламент прийняв у другому читанні і в цілому проект закону про встановлення прожиткового мінімуму і мінімальної заробітної плати в 2010 р. (табл. 1 та рис. 1.).

Таблиця 1 Зміна розміру мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму згідно проекту закону

у 2008-2010 рр.

 

Але на сьогоднішній день в Україні продовжує зберігатися розрив між величиною прожиткового мінімуму і розмірами мінімальної зарплати та трудових пенсій. Прожитковий мінімум не гарантується всім категоріям громадян, а розглядається як соціальний орієнтир. Крім того, за Європейською соціальною хартією, мінімальна зарплата в країні має дорівнювати 2,5 прожиткового мінімуму, а мінімальна пенсія – 1,5 прожиткового мінімуму. Україна не ратифікувала цю хартію. Причина зрозуміла – економіка не може витримати такого співвідношення.

Одним з найбільш вагомих факторів, що впливає на розвиток трудового потенціалу населення являється середній рівень оплати праці, який виражається рівнем номінальної та реальної заробітної

плати. Нині в Ураїні одна з найнижчих в Європі вартість робочої сили, яка вимірюється зарплатою. Середня зарплата в Україні покриває лише 30% реальної вартості робочої сили. Графічно зміну

розміру номінальної та реальної заробітної плати наведено на рис. 2.

 

 

Подпись: грн2400

 

2233

 

 

2200

2000

1800

1600

1400

01.01.091200

1665

1350

1723

1423

1818    1845   1851

1562    1594   1596

1980   2008

1857

1806

1919

1700

1964

1768

1950 1955

1726    1715

2213

1916 1955

1697

1661

         Номінальна

заробітна плата

Реальна заробітна плата

 

 

01.02.0901.03.0901.04.0901.05.0901.06.0901.07.0901.08.0901.09.0901.10.0901.11.0901.12.0901.01.1001.02.10Дата

Рис. 2. Динаміка зміни розміру номінальної та реальної заробітної плати у 2009-2010 рр.

Зростання даних показників, нажаль, не свідчить про зростання рівня заробітних плат, адже темпи росту інфляції є значно більшими. Саме тому підвищення номінальної заробітної плати,

зазвичай,  проводиться  для  компенсування  інфляційних  процесів  в  країні,  що  спричиняють

подорожчання споживчих товарів та послуг, проводиться індексація заробітної плати.

Розрив між реальною вартістю робочої сили та фактичним рівнем зарплати не забезпечує умов не тільки для розширеного, а й для простого відтворення робочої сили. Причому, в останні роки

частка зарплати у ВВП України суттєво знизилася. В структурі собівартості промислової продукції

частка зарплати становить в середньому 8-9%.

Розглянемо структуру доходів населення (рис. 3), згідно рисунку розміри отриманих заробітних плат близькі до розмірів соціальних виплат наcеленню. Така ситуація зумовлена, в першу чергу, великою кількістю пільгових категорій населення.

заробітна плата

 

 

39,59

 

41,90

прибуток та змішаний доход

 

 

доходи від власності (одержані)

 

 

3,88

14,63

соціальні допомоги та інші одержані поточні трансферти

 

 

Рис. 3. Структура доходів населення у 2009 р., %

Так, було підраховано, що практично кожен працюючий українець утримує двох – песіонера та бюджетника. Тільки 44% населення країни працює в економіці, для порівняння в Росії даний показник становить – 48,7%, Чехії – 50,6%, в Румунії – 46,7%, а в Німеччині – 56%.

Також серйозною проблемою в розвитку трудового потенціалу є відсутність з боку держави дієвого контролю за розподільчим механізмом створеної нової вартості між доходами роботодавців

та найманої робочої сили. Господарський механізм, грошова система може нормально функціонувати тільки за умов наявності балансу між пропозицією та платоспроможністю споживачів. Якщо розподіл доходів між власниками та найманою робочою силою відбувається на користь перших, то рано чи

пізно виникає ситуація, коли населення не в змозі купувати весь обсяг запропонованої на ринку продукції, що, в свою чергу, призводить до неможливості та недоцільності виробництва чергової

партії продукції з усіма негативними наслідками.

Крім того, фінансово-економічна криза значно вплинула на зростання заборгованості з виплати зарплати  працюючим.  Тільки  упродовж  січня  2010р.  загальна  сума  заборгованості  з  виплати

заробітної плати збільшилася на 14,9%, або на 219 млн. грн., і на 1 лютого становила 1692,4 млн. грн. Продовжує  утримуватися  високий  рівень  диференціації  розмірів  заробітної  плати  за  видами

економічної діяльності. Так, найбільш оплачуваними в економіці традиційно залишалися працівники фінансових установ, а серед промислових видів діяльності – у добуванні паливно-енергетичних корисних  копалин  та  виробництві  коксу,  продуктів  нафтоперероблення,  де  заробітна  плата

працівників перевищила середній показник по економіці в 1,7–2,2 раза.

Нажаль, наведені статистичні дані не можна назвати точними, так як в країні існує дуже високий рівень тінізації економіки й практично неможливо визначити рівень заробітних плат з

 

офіційних джерел. Збільшення тінізації економіки спричиноно також непослідовністю політичних рішень щодо законодавчого забезпечення економічної діяльності, неготовністю до використання механізму саморегулювання ринкової діяльності й високим рівнем корумпованості державного апарату.

Не маючи змоги отримувати достойну заробітну платню, робітники переходять працювати у тіньовий  сектор  економіки,  де  пропонують  вищу  оплату  праці,  без  соціальних  відрахувань  до

бюджету та без офіційного оформлення на роботу. Маючи скрутне матеріальне положення більшість робітників погоджуються працювати неофіційно, особливо в умовах, коли взагалі дуже важко знайти

для себе робоче місце. Дана проблема є особливо актуальною для молоді нашої країни. З одного боку, населення забезпечується робочими місцями, а з іншого – зменшуються надходження до держбюджету України. А з бюджету країни виплачуються заробітні плати працівникам бюжетних

установ, пенсії, здійснюються соціальні виплати.

Таким чином, підвищення доходів населення країни сприяє становленню середнього класу, а саме середній клас вважається основою соціальної стабільності у державі. У більшості країнах з

розвиненою економікою він складає більше 60% усього населення. Крім того, середній клас є

головним платником податків. Він здатен визначати споживчу поведінку населення, параметри і структуру  внутрішнього  ринку.  Але  сьогодні  в  Україні  процес  формування  середнього  класу

відбувається занадто повільно.

Виходячи з наведених вище проблем, в сучасних умовах задля забезпечення достатнього рівня доходів населення має бути здійснений комплекс наступних заходів:

забезпечити можливість отримання населенням офіційних основних і додаткових доходів;

побудувати справедливу систему оподаткування доходів населення;

підвищити розміри мінімальної заробітної плати, шляхом переходу від визначення ціни праці як вартості засобів для особистого споживання працівника до визначення реальної ціни робочої сили

як вартості засобів, необхідних для повноцінного розширеного відтворення працюючої людини і

членів її сім'ї;

удосконалити механізм договірного регулювання соціально-трудових відносин, сформувати чітку та стабільну правову базу у сфері трудових відносин;

виправити допущені викривлення в оплаті праці за видами економічної діяльності.

Існує дуже багато заходів, які необхідно здійснити, але усі вони потребують фінансування, яке неможливо   забезпечити   без   постійного   зростання   економіки   нашої   країни,   підвищення

конкурентоздатності вітчизняної продукції, розвитку науки та подолання корупції.

Отже, покращення показників рівня доходів населення нашої країни, наближення їх до європейських стандартів потребує інтенсивного розвитку економіки України. Динамічний соціально-

економічний прогрес в Україні має базуватися передусім на розвитку та ефективному використанні

найціннішого ресурсу сьогодення – трудового потенціалу суспільства.

338.124.4        Дебликов Я.С., соискатель,

ТНУ имени В.И. Вернадского, г. Симферополь

ОСНОВНЫЕ ПРИЧИНЫ НАСТУПЛЕНИЯ КРИЗИСНЫХ СИТУАЦИЙ В

ЭКОНОМИКЕ

Мировой финансовый кризис, начавшийся в середине 2008 года с ипотечного кризиса в Соединенных Штатах Америки, повлиял на многие страны. Еще не до конца сформировавшаяся рыночная экономика Украины ощутила этот удар к концу 2008 года, что выразилось в падении темпов развития всех отраслей национального хозяйства. Резкие скачки курсов валют и мораторий на кредитование и замораживание депозитов в банковской сфере, на ряду со снижением благосостояния граждан сильно ударили по всем отраслям экономики Украины. Но существование любой экономической системы представляет собой циклический процесс, для которого характерна закономерность наступления и разрешения кризисов.

Греческое слово «кризис» означает решение. Впоследствии понятие кризиса было расширено, и согласно мнения В. Захарова «слово кризис применяется ко всякому резкому переходу, ко всем

переменам, воспринимаемым как нарушение непрерывности существующей тенденции» [1, с.9]. А.

Чернявский  дополняет  подобное  определение,  считая,  что  «кризис  –  это  переломный  этап  в

 

функционировании любой системы, на котором она подвергается воздействию из вне или изнутри, требующий от нее качественно нового реагирования» [2, с.6].

Следовательно, основная особенность кризиса заключается в угрозе разрушения системы.

Поэтому очень важно знать причины наступления кризисных ситуаций в экономике

Исходя из вышеперечисленного целью статьи является исследование причин наступления кризисных ситуаций в экономике.

Кризис – это крайнее обострение противоречий в социально-экономической системе, угрожающее ее жизнестойкости в окружающей среде.

А. Михайлов считает, что «экономические кризисы отражают острые противоречия в экономике страны. Это кризисы перепроизводства, падения продаж, противоречий во взаимоотношениях  экономических  агентов  рынка,  кризисы  неплатежей,  потери  конкурентных

преимуществ и разорения предприятий. Основными факторами экономического кризиса являются сокращение  общего  объема  промышленного  производства,  производственных  мощностей,  рост

уровня инфляции, гиперинфляция, снижение ВВП, внешнеторгового оборота, падение курсов ценных бумаг, развал в сельском хозяйстве, снижение инновационной активности предприятий, рост числа банкротств компаний» [3, с.32].

Цикличность процессов наблюдается повсюду: в природе, человеческом обществе при развитии  социо-экономических  систем,  производстве.  А.  Чернявский  пишет:  «Социальные  и

экономические явления, развитие производства протекают циклично путем чередования подъемов и спадов, но по восходящей кривой. Временной лаг между спадами и подъемами составляет цикл развития» [2, с.11].

Теории, объясняющие цикличность и причины возникновения кризисов, можно свести к двум большим группам: экстернальные (внешние) и интернальные (внутренние) теории (рис.1) 1, с.30, 2, с.

8, 3, с. 11, 5, с. 23, 6, с. 18, 7, с. 6, 8, с. 34].

Экстернальные теории объясняют цикл влиянием внешних факторов: войн, важных политических событий, открытий новых месторождений, демографической ситуации, научных и

технических открытий, нововведений, и даже всплесков солнечной активности.

Интернальные теории обращают внимание на механизм внутри самой экономической системы, который дает импульс самовоспроизводящемуся экономическому циклу.

Большинство современных экономистов стоят на позициях синтезирования экстернальных и

интернальных теорий. Объясняя наиболее длинные циклы, они придают решающее значение колебаниям инвестиций и объемов производства капитальных благ. Исходной причиной непостоянных и изменчивых колебаний цикла являются внешние факторы, такие как: технические нововведения, демографическая ситуация, политические потрясения и т. д. Однако частота и регулярность циклов зависят от внутренних факторов, например таких, как совокупные чистые инвестиции, темпы роста производства, занятость. Изобретения и научные открытия непосредственно не влияют на цикл, но их экономическое использование, воздействует на уровень деловой активности.

Изменение политической ситуации

Войны            Нововведения

Экономическая

Открытие       Изменение

 

новых месторождений

механизм внутри самой системы

система

демографической

ситуации

 

 

Научные и технические открытия

Рис. 1. Экстернальные и интернальные теории возникновения кризиса

 

Причины возникновения кризиса могут быть как объективными, связанными с циклическим развитием системы, потребностями модернизации, реструктуризации, воздействием внешних факторов, так и субъективными, отражающими ошибки менеджеров в управлении, недостатки в организации производства, несовершенство инновационной и инвестиционной политики.

Возможность прогнозирования возникновения экономических кризисов основана на изучении существующих  теорий  их  происхождения,  законов  развития  экономики,  производственных  и

социальных отношений и других законов.

Существует ряд экономических теорий, которые объясняют причины экономических циклов и кризисов, при этом расставляя различные приоритеты (табл. 1) [1, с.30, 2, с. 8, 3, с. 11, 5, с. 23, 6, с. 18,

7, с. 6, 8, с. 34].

 

 

Теории экономических циклов и кризисов

Таблица 1

 

Автор

Суть теории

К. Маркс

Основная   причина   экономического   цикла   в   противоречии   между   общественным

характером производства и частным характером присвоения его результатов.

Д. Робинсон

Основная причина экономического цикла в недостатке потребления. Недопотребление

вызывает перепроизводство товаров и провоцирует кризис.

Ф. Хайек

Основная   причина   экономического   цикла   –   чрезмерное   инвестирование.   Приток

инвестиций ускоряет экспансию, вызывая диспропорции в системе, что и вызывает кризис.

Й. Шумпетер

Основная  причина  экономического  цикла  –  использование в  производстве  важных

научных нововведений.

Н. Кондратьев

Основная   причина   длинных   экономических   циклов   –   радикальные   изменения   в

технологической базе общественного производства, его структурной перестройке.

М. Альетта,

Р. Буайе, А. Липец, А. Бертран

Рассматривают   различные   причины   экономических   циклов:   внутренний   механизм

хозяйствования и внешние факторы: войны, столкновения между социальными группами и т.д.

 

Известна точка зрения К. Маркса, который видел основную причину цикличности в противоречии между общественным характером производства и частным характером присвоения его результатов, т. к. в капиталистической экономике материальные блага производятся большинством общества, а потребляются – меньшинством.

Альтернативой данной точке зрения можно считать теорию недопотребления Д. Робинсон, которая    объясняет    цикличность    недостатком    потребления.    Недопотребление    вызывает

перепроизводство товаров и провоцирует кризис. Основной способ предупреждения кризисов – стимулирование потребления.

Сторонники теории чрезмерного инвестирования, напротив, полагают, что причиной цикла является скорее чрезмерное, чем недостаточное, инвестирование (Ф. Хайек). Приток инвестиций ускоряет  экспансию,  вызывая  диспропорции  в  системе  финансово-хозяйственного  механизма

системы [4, с.43].

Экспансия, достигая наивысшей точки расцвета, порождает сжатие, а сжатие, достигнув нижней предельной отметки, приводит к возрождению и активности. Например, если начался резкий

скачок экономического роста, то в течение небольшого отрезка времени будет произведено огромное

количество новых капитальных благ. Несколько лет спустя эти блага, например, машины, станки, оборудование, будут изношены. Их начнут заменять, и это даст толчок инфляции и т. д. [1, с.30].

Существующие теории диспропорциональности, или «неравновесия» (Ф. Хайек) объясняют

кризисы отсутствием правильных пропорций между отраслями, стихийными действиями предпринимателей, вмешательством государства в рыночные отношения. Теория «политического делового цикла» базируется на том, что существует обратная зависимость между уровнем безработицы и уровнем инфляции, которая определяется кривой Филипса, т. е. безработица уменьшается, а цены растут. Правящая партия пытается варьировать темпы инфляции и норму безработицы, понижая их, чтобы выиграть на предстоящих выборах. После прихода к власти администрация старается снизить темпы роста цен путем искусственного провоцирования кризисных явлений, а к концу своего правления власть начинает решать противоположную задачу – поднимает уровень занятости. Последний вызывает рост цен, но расчет делается на то, что к выборам уровень занятости поднимется, а инфляция не успеет набрать полной силы [3, с.11].

Взаимосвязь институтов рынка, государства, режима накопления благ, внутреннего механизма регуляции этих сложных процессов и кризисов анализируется в теориях регуляции (М. Агльетта, Р.

 

Буайе, А. Бертран, А. Липец). Сторонники этого научного направления рассматривают как внутренний механизм хозяйствования, так и внешние факторы: войны, столкновения между социальными группами, существующие социальные формы функционирования системы. Психологические теории объясняют цикл сменой настроений масс, влияющих на инвестиции. Так, паника и разброд кризисного состояния ведут к застою капиталовложений, уводу капиталов за рубеж, а позитивный настрой в условиях подъема стимулирует рост инвестиций [5, с.23].

Значительное место в ряду факторов, влияющих на цикличность, принадлежит тенденциям в развитии научно-технического прогресса. Теории нововведений объясняют цикл использованием в производстве важных нововведений (Й. Шумпетер, Э. Хансен, Н. Кондратьев). Активная часть основного капитала морально устаревает в течение 10-12 лет. Это требует ее обновления, и в дальнейшем стимулирует экономическое оживление. Экономисты подчеркивают значимость капиталообразования как исходного феномена цикла. В цикле одни экономические переменные всегда испытывают большие колебания, чем другие. Например, колебания цикла в пищевой отрасли могут быть едва заметны, когда падение производства стали, чугуна, машин или тракторов является очевидным. Отрасли производства товаров длительного пользования или капитальных благ обнаруживают наибольшие циклические колебания [2, с.8].

Русский экономист Н. Кондратьев считал причиной длинных циклов радикальные изменения в технологической базе общественного производства, его структурную перестройку. Кондратьев провел аналитические сопоставления ряда экономических показателей, характеризующих динамику мирового  капиталистического  хозяйства.  Исследования  привели  его  к  выработке  концепции

«длинных волн» капиталистического воспроизводства. Обобщив огромный статистический материал, Н.   Кондратьев   доказал,   что   наряду   с   известными   малыми   циклами   капиталистического

воспроизводства продолжительностью в 8-10 лет существуют большие воспроизводственные циклы

– 48-55 лет. В них Н. Кондратьев выделил две фазы, или две волны – повышательную и понижательную [1, с.12].

Австрийский экономист Й. Шумпетер, изучая деловые циклы, обосновал концепцию, согласно которой главной движущей силой долговременных колебаний капиталистической экономики являются строительные циклы, которые имеют среднюю продолжительность 17-18 лет. С. Кузнец и

Р. Голдсмит выделяли двадцатилетние строительные (воспроизводственные) циклы, движущими силами  которых  являются  сдвиги  в  воспроизводственной  структуре  производства.  Наряду  с

воспроизводственными и строительными циклами выделяют малые циклы, объясняемые взаимодействием многообразных денежно-кредитных факторов, динамикой колебаний величины запасов  товарно-материальных  ценностей  на  предприятиях  и  другими  факторами.  В  целом

экономисты отмечают сокращение периодичности циклов в связи с ускорением сроков обновления основного капитала под влиянием научно-технических достижений в современном мире [6, с.18].

Американский экономист К. Фримен утверждал, что в периоды кризисов и депрессий имеет место высокий уровень безработицы и низкая заработная плата и, вместе с тем, именно в период депрессии запускаются базисные  инновации,  то очевидно сколь важны социальные  инновации.

Социальные и технологические инновации должны идти рука об руку. Поэтому К. Фримен писал:

«Задача разумной экономической и социальной политики состоит в том, чтобы найти пути для стимулирования   технических  нововведений,  сочетать  их  с   соответствующими  социальными

переменами и сократить тем самым продолжительность депрессии» [7, с. 6]. Отсутствие согласия в

этом вопросе является одним из глобальных препятствий для экономического подъема. Существует своего  рода  трехсторонняя  связь  между  социальными  ценностями  и  целями,  политическими

инструментами и технологическими инновациями. Если общество пришло к согласию между этими

тремя категориями, то создаются благоприятные условия для инновационно-технологического прорыва и социального благополучия. В связи с вышесказанным, в фазе депрессии цикла Н. Кондратьева (как впрочем, и в фазах депрессии иных экономических циклов) требуются масштабные и эффективные государственные меры по поддержке финансовой системы, экономики и социальной сферы, по запуску базисных технологических инноваций. Таким образом, фаза депрессии оказывается подходящим временем для продвижения стратегии мощного государства – вершителя судеб экономического развития, когда роль государственного регулирования возрастает.

Й. Шумпетер отмечал, что «процессы, происходящие в период депрессии, являют собой картину неуверенности и беспорядочности, которую мы понимаем как поиски нового равновесия, адаптации к относительно быстрым и существенным изменениям общей ситуации» [8, с.34].

Таким образом, позитивность социально-экономического кризиса в том, что он ведет к состоянию  нового  равновесия  путем  поглощения  последствий  всех  тех  нарушений  прежнего

 

равновесия, которые произошли в период подъема. Депрессия по существу продолжается до тех пор, пока не наступит новое равновесие. В период депрессии происходит также значительное снижение издержек производства, что вызывает понижение цен на товары и услуги, уход с рынка слабых неконкурентоспособных экономических субъектов. Компании проводят в жизнь стратегию, парадоксальным образом обозначаемую «стратегией деконцентрации», когда они наводят порядок внутри себя, осуществляют концентрацию на основных видах деятельности путем деления или продажи неосновных видов бизнеса. Более сильные компании усиливаются за счет слабых, скупая у конкурентов по более низкой цене акции, ценных сотрудников и клиентов, как это происходит сегодня на наших глазах во всех развитых странах мира. Все это положительно действует на ситуацию в целом и порождает предпосылку будущего экономического роста [9, с. 141-142].

Исходя   из   вышеперечисленного   можно   сделать   вывод,   что   изучение   цикличности общественного воспроизводства является значимым не только для понимания природы социально-

экономических экономических кризисов, но и для их предупреждения, смягчения их негативных

проявлений, прогнозирования колебаний объемов инвестиций и производства, выработки стратегии государственного регулирования экономики. Так, решение об инвестировании в какую-либо сферу станет более обоснованным и менее рискованным, если будут учитываться повышательные и понижательные волны. Дальнейшие исследования будут направлены на изучение инструментов экономического регулирования в кризисных ситуациях и выявления своевременных, адекватных действий государственного аппарата менеджеров, предпринимателей.

Литература

.Захаров В.Я. Антикризисное управлении: теория и практика / В.Я. Захаров, А.О. Блинова, Д.В. Хавина

– М.: ЮНИТИДАНА, 2006. – 287с.

.Чернявский А.Д. Антикризисное управление: учеб. пособ. / А.Д. Чернявский.– К.: МАУП, 2000. – 208 с. 3.Михайлов Л.М. Антикризисное управление в промышленности: науч.-практ. пособ. / Михайлов Л.М. –

М.: Экзамен, 2004. – 224 с.

.Жарковская Е.П. Антикризисное управление / Е.П. Жарковская, Б.Е. Бродский. – Москва: ОМЕГА-Л, 2007. – 356c.

.Кожевников  Н.Н.  Основы  антикризисного  управления  предприятиями  /  Н.Н.  Кожевников,  Е.И. Борисов. – М.: Академия, 2005. – 496 с.

.Степанов  С.П.  Антикризисное  регулирование  экономики:  теория  и  практика  /  С.П.   Степанов

//Дайджест журнала «Право и жизнь». – М.: ЮНИТИДАНА, 2005. – 38 с.

7.Freeman Ch., Soete Luc. The economics of industrial innovation / third edition. – UK.: ROUTLEDGE, 1997. –

 

458 p.

 

8.Шумпетер Й.А. Теория экономического развития / Й.А. Шумпетер. – М.: Прогресс, 1982. – 401 с. 9.Халтурина Д.А. Системный мониторинг: Глобальное и региональное развитие / Д.А. Халтурина, А.В.

 

Коротаев. – М.: УРСС, 2000. – 170 с.

Рецензент докт. экон. наук, доцент Цехла С.Ю.

 

638.26 Гудзь О.Є., д.е.н., професор,

Інститут агроекології та економіки природокористування НААН м. Київ



Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 | 83 | 84 | 85 | 86 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: