Название: Экономика Крыма № 2 (35)`2011 - Научно–практический журнал

Жанр: Экономика

Рейтинг:

Просмотров: 1226

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |



СОЦИАЛЬНО-ЭКОНОМИЧЕСИКЕ ПОСЛЕДСТВИЯ ТЕНЕВОЙ ЭКОНОМИКИ В УКРАИНЕ

В современных условиях развития мировой экономики всё чаще и шире употребляется термин

«теневая (скрытая) экономика». Она существует во всех странах с рыночной структурой экономики. Масштабы её могут различаться, но ни одной из стран не удалось избавиться от неё совсем. Теневая экономика не только составляет заметную часть экономической деятельности, но и продолжает расширяться. Она развивается параллельно с открытой, и её значение не остаётся постоянным. Сущность теневой экономики – отрицательные и положительные моменты и насколько они значимы. Следовательно, теневая экономическая деятельность и методы борьбы с ней являются актуальнейшими проблемами современного общества.

Целью статьи является выявление причин возникновения и развития теневой экономики, а также анализ оценки объемов теневого производства в Украине.

Для  Украины  проблема  теневой  экономики  особенно  актуальна,  потому,  что  масштабы теневых операций составляют по различным оценкам 40-60% ВВП.

К негативным социально – экономическим последствия теневой экономики относятся:

Уменьшение доходной базы бюджетов всех уровней из-за неуплаты налогов, штрафов, сборов, регламентаций.

Рост коррумпированности и преступности, приобретение организованных форм.

Исключение инвестиционного развития.

Создание диспропорций в структуре экономики.

Негативное влияние на инфляционные процессы оказывают фиктивные деньги и доходы от аккумулирования фиктивных безналичных средств.

 

Кризис в сфере социально - экономического управления.

Моральное и физическое разложение общества.

Теневая деятельность присутствует в работе большинства украинских предприятий. Деятельность, превышающая декларируемый объем, значит нелицензированная для данного предприятия, или не разрешенная вообще, а также сокрытие или искажение реальной картины своей производственной и финансовой деятельности с целью уменьшения (иногда до нуля) своих платежных обязательств перед государством — вот основное содержание процесса увода части деятельность и легально работающих предприятий в тень.

Существует несколько схем теневой деятельности легально зарегистрированных предприятий,

которые являются криминальными в чистом виде: предприятие открывается как юридическое лицо специально для осуществления незаконной деятельности ( это может быть сделано с целью переброски материальных ценностей или денег на его расчетный счет с последующей выемкой наличными, либо с целью переброски на это предприятие долговых или контрактных обязательств, после чего предприятие быстро ликвидируется — посредством официальной процедуры, либо прекращает свое существование фактически); предприятие, осуществляя легальную деятельность, служит ширмой для прикрытия незаконной деятельности (это может быть производство, связанное с фальсификацией торговой марки либо связанное с нарушением авторских прав; сюда же можно отнести схемы с экспортом жестко квотируемых или запрещенных к вывозу видов продукции).

Многие схемы занимают пограничное положение, дополняя и продолжая легальную деятельность предприятия. Наиболее характерно в этом случае производство дополнительного, не учитываемого официально объема товаров и услуг. «Левая» продукция появляется как результат неотражения в отчетных документах части своей основной деятельности, и за счет этого возникает экономия на налогах. Это очень распространенная форма увода в тень, поскольку расходы на организацию процесса и риск сравнительно невелики, а выгоды для предприятия очевидны.

Огромное количество схем даже не назовешь криминальными, так как они предусматривают

формальное следование букве закона, и хотя не приветствуются государственными органами, признаков состава преступления в себе не несут, либо признаки эти недоказуемы. Как правило, ни одно предприятие не афиширует применения своих способов снижения налогового пресса подобными методами. Вот некоторые характерные схемы:

взаимозачеты и бартерные операции;

завышение накладных расходов и использование их на потребление, при этом уменьшается облагаемая налогом часть прибыли;

косвенная заработная плата в виде расширенного социального пакета;

выплата          минимально   возможной     заработной     платы  сотрудникам  с          последующей неофициальной доплатой неучтенными наличными деньгами.;

использование в интересах других фирм имеющихся льгот по экспорту, образующихся у фирм, занятых преимущественно импортными операциями и т.д.

Эти схемы имеют быстро преходящий, ситуативный характер, быстро устаревая и заменяясь

другими в ходе совершенствования и изменений хозяйственного законодательства [4,с.68].

Причины возникновения и развития теневой экономики.

Выделяют три группы факторов, которые способствуют развитию теневой экономики:

Экономические факторы:

высокие налоги (на прибыль, подоходный налог и т.д.);

переструктуризация сфер хозяйственной деятельности ;

кризис финансовой системы и влияние его негативных последствий на экономику в целом;

несовершенство процесса приватизации;

деятельность незарегистрированных экономических структур.

Социальные факторы:

низкий уровень жизни населения, что способствует развитию скрытых видов экономической деятельности;

высокий уровень безработицы и ориентация части населения на получение доходов любым способом;

неравномерное распределение валового внутреннего продукта.

Правовые факторы:

несовершенство законодательства;

 

недостаточная деятельность правоохранительных структур по  пресечению незаконной и криминальной экономической деятельности;

несовершенство механизма координации по борьбе с экономической преступностью [2,с.10].

Высокий  уровень  налогообложения.  Этот  фактор  признается  одним  из  самых  значимых,

стимулирующих рост и активизацию теневой экономики. Он оказывает свое воздействие в странах с любым типом рыночной экономики. Вместе с тем его действие в каждой стране имеет свои особенности. Например, в США особое влияние на развитие теневого сектора оказывают высокие ставки подоходного налога. В России распространению практики сокрытия доходов способствуют высокие  ставки  отчислений  в  фонды  социального  страхования  и  высокие  ставки  налога  на

добавленную стоимость.  В Европе налоговая нагрузка сейчас постоянно  растет: отчисления из

заработной платы, составлявшие в начале 70-х годов 27 %, в настоящее время преодолели в Европе отметку в 42 %. В Греции, Италии, Бельгии и Швеции самые высокие налоги в Европе (72-78 %). В этих же странах наиболее развитый теневой сектор. В то же время развитые страны с наименьшим уровнем налогового бремени - США и Швейцария (41,4 % и 39,7 % соответственно) - имеют относительно небольшой теневой сектор.

По разным оценкам, уровень теневой экономики в Украине находится в диапазоне от 40 до 60%. Из государственных ведомств украинскую тень считают только Госкомстат и Министерство экономики. Но несмотря на то, что Госкомстат оперирует наиболее полным массивом данных, его расчеты не получили широкого распространения и не считаются показательными. Основная причина

— значительный временной лаг между расчетным периодом и появлением данных об уровне теневой экономики. Так, к ноябрю 2009 года в Госкомстате подсчитали теневую экономику только за 2007

год, которая, по расчетам ведомства, составила 17% от официального ВВП, что в денежном выражении составляет 122 млрд. грн.

Самым затененным сектором украинской экономики среди легальных видов деятельности, по

результатам исследования, оказалась торговля — уровень тенизации здесь достигает 50% от размера официального ВВП, сформированного в этом секторе. В денежном выражении около 32 млрд. грн.

Следующими по уровню тенизации идут сектора строительства и торговли недвижимостью. Уровень тенизации составляет 37% деятельности. В денежном выражении это около 7,4 млрд. грн.

Третье и четвертое места занимают финансовый сектор и сельское хозяйство. В этих отраслях

скрыто 27% деятельности. Однако в абсолютных цифрах финансисты намного опережают аграриев. Первые принесли в теневой ВВП за первое полугодие 10 млрд. грн., тогда как вторые — только 4,4 млрд. грн.

В Украине параллельно легальной экономике существует теневая, сопоставимая с ней по масштабам. При этом в теневой экономике формируется примерно тот же набор механизмов, что и в официальной легальной хозяйственной системе. В ней действуют свои правила ценообразования, способы обеспечения соблюдения контрактов, существует специфический набор профессий со своим кодексом поведения, и работают собственные механизмы инвестирования. Теневая экономика приводит к экономической нестабильности, а экономику страны в кризисное состояние. По данным Минэкономики в Украине показатель объема теневой экономики колеблется в рамках 40-60%.

Анализируя теневую экономику Украины, можно сделать следующие выводы.

1.Государство утрачивает возможности реального управления экономикой, поскольку более половины экономической деятельности имеет неофициальный характер, не попадает под действие государственно-правовых регуляторов.

Теневая экономика разрушает экономическую систему государства.

Теневая экономика является экономической и финансовой базой образования параллельной государству инфраструктуры власти.

Учитывая рост масштабов теневой экономики в Украине, необходимо выработать комплекс государственных мер по снижению её уровня. Следует внести изменения в действующее законодательство, учитывая собственный и международный опыт. Большое значение имеет международная согласованность в законодательстве и государственном регулировании экономики, т.к. зачастую субъекты теневой экономики пользуются различиями в законодательствах стран для получения дохода. Очень важной является согласованность и внутри страны – между различными государственными органами. Следует не просто легализовать теневую экономику, необходимо повысить эффективность государственного регулирования в целом.

Рецензент докт. экон. наук, профессор С.П. Наливайченко

 

330.341:001.9 Цьохла С.Ю., д.е.н., професор,

ТНУ імені В.І. Вернадського, Шкурупій О.В., д.е.н., професор,

Полтавський університет економіки і торгівлі

ЗРОСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ СКЛАДОВОЇ У ВАРТОСТІ ТОВАРІВ ЯК ОЗНАКА ПРОЦЕСІВ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА СТАНОВЛЕННЯ ПОСТІНДУСТРІАЛЬНОЇ

ЕКОНОМІКИ

Поглиблення міжнародного поділу праці та дедалі ширші масштаби системи господарських зв’язків позначаються на обсягах світового ВВП і міжнародної торгівлі, викликаючи їх зростання. Проте основну відмінність цих процесів визначає новий (постіндустріальний) тип суспільного відтворення, що ґрунтується на використанні інтелектуального капіталу.

Процеси формування постіндустріальних соціумів, роль інтелектуального капіталу в економіці сучасного світу, що глобалізується, а також проблеми інтернаціоналізації та глобалізації інтелектуального капіталу в контексті постіндустріальної парадигми висвітлені в працях таких науковців  як  Д. Белл,   Ю. Бажал,   В. Базилевич,   В. Вернадський,   В. Іноземцев,   Дж. Гелбрейт, А. Гальчинський,  В. Геєць,   Л. Едвінссон,   В. Кушерець,   В. Лагутін,   Й. Масуда,   Й. Малхотра, Т. Сакайя, О. Скаленко, О. Тоффлер, Р. Флорида, Ф. Фукуяма, А. Чухно та ін. Проте, надзвичайна актуальність названої проблематики, яка зумовлена відмінністю сучасного суспільного розвитку, що ґрунтується на використанні інтелектуального капіталу, зумовлює потребу у подальших дослідженнях.

Метою статті є дослідження якісних змін постіндустріального характеру, які відбуваються на світовому ринку. Завдання полягає у висвітленні однієї з найбільш значимих ознак сучасного періоду становлення постіндустріальної економіки – зростання інтелектуальної складової у вартості товарів.

Визначаючи в цілому характер  змін,  ознаки яких проявляються в період започаткування процесів утворення постіндустріального суспільства, необхідно виділити основні тенденції, що формуються нині, а  саме:  1) виникають  структурні  зміни  у  вартості  товарів,  що експортуються / імпортуються країнами – ці зміни викликані скороченням матеріальної факторної складової та зростанням інтелектуальної; 2) змінюється структура експорту / імпорту – скорочується частка сировини та зростає частка продуктів з високим ступенем обробки, а також різного роду послуг; 3) в економіках розвинених країн зростає частка сфери послуг, у тому числі інформаційних послуг та послуг, пов’язаних з використанням високих технологій – це позначається на економіці інших країн через перенесення країнами-лідерами своїх традиційних базових галузей у нові індустріальні країни; 4) зазнає трансформації механізм міжнародних інвестицій – цільове призначення капіталовкладень, швидкість фінансових потоків, їхній обсяг, геоспрямування (рух між країнами-донорами  та  реципієнтами  капіталу)  суттєвим  чином  визначається  діяльністю  ТНК;

відбувається формування єдиного інформаційного простору; 6) формується міжнародна економічна інфраструктура; 7) утворюються нові тенденції міграції робочої сили та формування ринку праці.

Отже, зростання інтелектуальної складової у вартості товарів є однією з найбільш значимих

тенденцій сучасного світогосподарського розвитку. Зважаючи на це, за вимогами розширеної аналітики, необхідною є передусім аргументація стосовно цього аспекту постіндустріальних трансформацій економіки.

Насамперед варто зазначити, що розвиток економічних систем завжди був пов’язаним зі збільшенням інтелектуальної складової у витратах на одиницю продукції та відповідно – зменшенням матеріальної. Це загальна еволюційна тенденція, яка відображає прогресивні, щодалі більші структурні зрушення у складі вартості на користь частки затрат, пов’язаних з використанням інтелектуального капіталу. Проте нині ця відмінність стає однією з визначальних. Унаслідок того що постіндустріальна економіка засновується на знаннях і передових технологіях, в яких втілено інтелект людини, у наш час, як зазначають науковці, навіть традиційні товари насичені, а здебільшого – і перенасичені, інтелектуальною складовою [1, с. 60]. В сучасних умовах процеси інформатизації та інтелектуалізації активно сприяють прискоренню розвитку суспільства, заснованого на знаннях, що виразно простежується як тенденція до дематеріалізації економіки – все більша частина виробництва

 

базується на використанні ідей, а не на матеріальних об’єктах. У виробництві високотехнологічної продукції частка інформаційно-інтелектуальної складової може досягати 90 % і більше [2]. Завдяки своїм унікальним якостям саме така продукція насамперед здобуває конкурентних переваг, а відтак – пріоритетів експорту та імпорту між країнами.

Внутрішні тенденції зміни вартості на основі «інтелектуалізації» економічних продуктів є позитивними і свідчать про те, що відбуваються процеси ресурсозбереження, зменшення потреби в матеріальних ресурсах. Використання новітніх технологій є основним шляхом вирішення проблеми зниження енерго- та матеріаломісткості продукції, а інтелектуальна складова вартості – одним з основних індикаторів розстановки сил на міжнародному ринку. Показово-повчальним для України є такий приклад: в нашій країні витрачається газу приблизно удвічі більше, ніж у Франції, але при цьому Франція виробляє в п’ять разів більше продукції, ніж Україна [3, с. 16].

Хоча за роки незалежності економіка України зазнала величезних змін, проте в структурному плані вона залишилася технологічно низькоукладною, в якій домінують галузі, що виробляють продукцію з низьким рівнем доданої вартості. Фактично зростають обсяги експорту сировини і продукції з неї. Україна експортує понад 85% металу, що виробляє вітчизняна металургія. За умов збільшення товарного експорту такої продукції це означає, що Україна зростаючими темпами розпродає свої природні ресурси і використовує свою робочу силу вкрай неефективно, особливо, якщо враховувати, що імпорт в країну складається в основному з високовартісної наукоємної продукції. Дослідження свідчать, що на внутрішньому ринку України забезпечення промисловими товарами власного виробництва становить лише 60–65 %, а інноваційною продукцією – 25–30% [4].

Порівняння з даними про частку високотехнологічного експорту (табл. 1) підтверджують, що розширення використання власних мінеральних ресурсів, особливо надмірне  експортування сировини і продукції з неї з низьким рівнем доданої вартості викликають для України негативні економічні наслідки [8].

 

 

Частка високотехнологічного експорту в промисловому експорті*

Таблиця 1

Є очевидним, що за загальних тенденцій інтернаціоналізації та глобалізації інтелектуального капіталу, інтенсивність яких стає все вищою, Україна не може вважатися такою, що активно бере у них участь. Експорт високотехнологічних товарів здійснюють лише близько 2 % вітчизняних підприємств обробної промисловості, загальний обсяг яких становить 55 % реалізованої українськими виробниками високотехнологічної продукції [5]. Частка експорту України на світовому ринку високотехнологічної продукції оцінюється фахівцями у 0,05–0,1 % [6]. Досить імовірно, що вже через 5–7 років вітчизняна продукція через технологічну відсталість та відсутність інновацій ризикує стати абсолютно неконкурентоспроможною на глобальному рівні [7]. Розглядаючи процеси інтелектуалізації економіки в контексті глобалізації та становлення постіндустріальних відносин, необхідно назвати деякі ознаки (на наш погляд з числа найбільш значимих), що утворюють специфіку створення інтелектуальної складової у вартості товарів. Йдеться про зростання індивідуалізації та складноутвореності продукції, яка продукується в сучасних умовах на потребу ринкових вимог.

З процесами індивідуалізації товарів та послуг процеси зростання інтелектуального капіталу як складової вартості пов’язані прямим і зворотнім зв’язками. Цей факторний зв’язок і загальна тенденція розвитку, зумовлена ним, є надзвичайно значимими. Г. Клейнер назвав період розвитку постіндустріального суспільства епохою індивідуалізації. Він відзначав важливість індивідуалізації факторів, підкреслюючи, що в сучасних умовах уже має значення не кількість капіталу і працівників, а те, чи є серед них людина, здатна винайти щось нове, відчути індивідуальну потребу зовнішнього

світу і відобразити її в індивідуальному виробництві [9, с. 101–102].

За Дж. Ходжсоном, сучасні економічні системи характеризуються найважливішою довготерміновою тенденцією – прогресом знань і наростанням складності. Виробничі процеси та продукти у провідних галузях економіки стають все більш складними і високотехнологічними.

 

Відповідно, зростаюча складність стає притаманною всім видам діяльності як у сфері виробництва, так і у сфері споживання [10, с. 32].

Повертаючись до проблем економічного розвитку, які існують в України, необхідно зазначити невідкладну потребу розширення інноваційної діяльності, що розглядається як основа успішної боротьби на глобальному ринку за частку технологічної ренти. З огляду на це, важливим є участь у міжнародній виробничій кооперації та відповідно можливість отримання доходу за рахунок доданої вартості на вітчизняній «ділянці відтворювального ланцюга».

На нашу думку, можливість стати рівноправним учасником єдиної корпоративної системи, є вагомою  підставою  для  того,  щоб  участь  українських  дочірніх  компаній  у  складі  іноземних

корпорацій оцінувати у потенціалі як позитивну. Аргументом щодо цього є також те, що материнські компанії, які домінують у ланцюжках створення вартості, одночасно, створюють можливість для дочірніх компаній долучатись до формування світового доходу та отримувати при його розподілі відчутну користь. Практика світового бізнесу показує, що за умови зростання значимості дочірньої

фірми  у  створенні  вартості  (особливо,  якщо  її  діяльність  пов’язана  з  НДДКР)  не  лише  сам

господарюючий суб’єкт, а й країна, з якої походить дочірня компанія одержує переваги (стабільні надходження до бюджету, зайнятість, науково-технічний розвиток тощо).

Проте оцінка фактичного стану економічної ситуації не є такою однозначною. Слід підкреслити, що місце розміщених в Україні дочірніх компаній великих іноземних (зокрема транснаціональних) корпорацій у «ланцюжку створення вартості» не може вважатися визначальним. Внаслідок того, що багато таких компаній діють у сфері торгівлі дуже значна частка елементів названого «ланцюжку» (близько 60 %) імпортується. У цілому для країн СНД (зокрема для України, Молдови, Грузії, Киргизії) у структурі «ланцюжку створення цінності» дійсно переважають технології і виробничий досвід, отримані від материнської компанії. Їх частка 42 %, проте для України це здебільшого маркетингові технології. Інші складові «ланцюжку створення цінності» розподілені так: матеріали – 24 %, комплектуючі деталі – близько 20, кінцева продукція – близько 14 [11, с. 32].

Зважаючи на це, першочергово важливо, як зазначає В. Геєць, при здійсненні проектування подальшого розвитку, глибоко розуміти сутність перехідних процесів до економіки знань, а також можливість і зміст необхідних змін у суспільному та економічному розвитку, – оскільки необхідна міра розуміння не завжди існує. Науковець акцентує на тому, що процес переходу від традиційних ознак до ознак сучасності у суспільному розвитку має бути постійним. Це застереження не є безпідставним з погляду на те, що за підсумками змін, які сталися за останні 10–15 років, є чимало прикладів повороту назад у суспільному розвитку. Факти свідчать про те, що крах соціалістичної системи посилив у ХХ ст. наслідки колоніальної системи. Усі гарячі точки, які припали на період п’ятої хвилі (п’ятого довготривалого циклу за М. Кондратьєвим), перебувають на лініях поділу колоніального спадку. Система альтернативних, з «нелюдським обличчям» (відповідно до місцевої культури та усталених інститутів) «розбіжних капіталізмів», яка припала на період п’ятої хвилі, передбачає наявність між ними не менш складної взаємодії, ніж між соціалізмом і лібералізмом. До процесу такого протистояння втягнута й Україна [12, с. 5].

Загалом нові відносини, які формуються нині, дають поштовх новому етапу еволюції – соціальній еволюції людини і людського суспільства. Внаслідок цього економічний прогрес у рамках сучасної епохи проявляється у вигляді глобалізації та постіндустріальної економіки.

Література

Мельников О.Н.  За  пределами  ощущений…  «интеллектуализация»  экономических   продуктов  /

О. Н. Мельников // Креативная экономика. – 2007. – № 9. – С. 60–66.

Галин Э. М. Влияние корпоративных информационных систем на эффективность социально- экономической деятельности / Э. М Галин, И. В. Дегтярева // Журнал научных публикаций аспирантов и докторантов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.jurnal.org/articles/2009/ekon18.htm

Чухно А. Актуальні проблеми стратегії економічного і соціального розвитку на сучасному  етапі /

А. Чухно // Економіка України. – 2004. – № 4. – С. 15–23.

Стратегія інноваційного розвитку України на 2010–2020 роки в умовах глобалізаційних  викликів :

Парламентські слухання. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http:// kno.rada.gov.ua.

Семиноженко В. Про стан та перспективи розвитку науково-технічного потенціалу України. – Харків : Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.niss.gov.ua/Monitor/December2009/12.htm

Нагачевська Т.В. Сучасні тенденції міжнародного трансферу технологій та перспективи  України /

Т. В. Нагачевська [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua./portal/Soc_Cum/Econ/2009

 

Архієреєв С. Державна підтримка випуску високотехнологічної та інноваційної продукції: зарубіжний досвід та висновки для України / С. Архієреєв, Т. Тарасенко. – Харків: Національний інститут стратегічних досліджень [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.niss.gov.ua/Monitor/september08/6.htm

Underlying series from STAN Bilateral Trade Database : OECD, STAN Indicators Database, 2009 edition [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.oecd.org.

Экономика знаний: мировые тенденции и Россия / [авт. тексту О. М. Вихорева, С. Б. Карловская] //

Вестник Московского университета. – 2005. – № 3. – С. 100–108.

Ходжсон Дж. Социально-экономические последствия прогресса знаний и нарастания  сложности /

Дж. Ходжсон // Вопросы экономики. – 2001. – № 8. – С. 32–45.

Вершинин В.И. Мотивы осуществления прямых иностранных инвестиций в страны СНГ. [По материалам OECD Investment Policy Perspectives] / В. И. Вершинин // Иностранная печать об экономическом,

научно-техническом и военном потенциале государств – участников СНГ и технологических средствах его выявления. Серия «Экономический и научно-технический потенциал». – 2010. – № 3. – С. 26–38.

Геєць В. Характер перехідних процесів до економіки знань / В. Геєць // Економіка України. – 2004. –

№ 4. – С. 4–14.

001:338.24      Виноградова О.В., д.е.н., професор,

Донецький національний університет економіки і торгівлі

ім. Михайла Туган-Барановського, Філіна С.В., аспірант, ВНЗ Укоопспілки Полтавський університет економіки і торгівлі



Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: