Название: Экономика Крыма № 2 (35)`2011 - Научно–практический журнал

Жанр: Экономика

Рейтинг:

Просмотров: 1143

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |


УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ ЗА ДОПОМОГОЮ КАЛЬКУЛЮВАННЯ

В ринкових умовах господарювання є необхідним і доцільним встановлювати зв’язок між результатами роботи кожного підприємства і системи управління. Система ефективного менеджменту повинна забезпечувати економічну самостійність, конкурентоспроможність та стійке фінансове становище підприємства на ринку. Вирішення проблеми ефективного розвитку та економічного зростання підприємств неможливе без удосконалення системи управління витратами.

Вагомий внесок у дослідження систем управління витратами внесли такі вчені, як: Е.Ю. Воронова [1,2], С.Ф. Голов [3], К. Друрі [4], Л.В. Нападовська [5], А.Ю. Сибірьова, К.А. Ягмур [6], М.І. Скрипник [7], Т. Слезко [8], І.Я. Романів [9], Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, Ш. Датар [10], М.Г. Чумаченко [11] та інші. У своїх працях вони аналізували основні методи і системи калькулювання, але питання вдосконалення системи управління витратами на українських підприємствах, що діють в ринкових умовах господарювання залишається актуальним.

Метою статті є аналіз відомих методів калькулювання витрат, виявлення їх основних переваг і недоліків та обґрунтування використання найдоцільнішого методу калькулювання з  метою вдосконалення системи управління витратами на українських підприємствах.

Облік виробничих витрат і методи калькулювання продукції значною мірою залежать від особливостей галузі промисловості, до якої належить підприємство, типу та виду виробництва,

характеру його організації та технологічного процесу, різноманітності продукції, що виробляється,

об’єкта калькулювання, структури підприємства і центрів виникнення витрат.

 

Традиційно методи обліку витрат і калькулювання продукції в промисловості поділяли на нормативний, попередільний і позамовний [13, с. 169].

Аналіз теоретичних розробок вказує на розширення діапазону методів калькулювання, які застосовуються в системі управління витратами (рис. 1).

 

Калькулювання з неповним розподілом витрат (директ-костинг)

Калькулювання з повним розподілом витрат

 

 

Позамовний метод

Попроцесний (попередільний) метод

Калькулювання комплексних виробництв

Нормативний метод (стандарт-костинг)

АВС-метод (калькулювання за видами діяльності)

Система «таргет-костинг»

Система «кайзен-костинг»

Калькулювання «чітко в строк»

Функціонально-вартісний аналіз

Рис. 1. Методи калькулювання витрат виробництва

Загалом, виходячи з методів зображених на рис. 1. можна виділити основний розподіл: калькулювання з повним та неповним розподілом витрат.

Необхідно зазначити, що система обліку повних витрат передбачає всебічне й точне відображення абсолютно всіх витрат у собівартості продукції. Витрати в цій системі групуються за трьома напрямами: економічними елементами (або статтями калькуляції), місцями виникнення й центрами відповідальності, видами продукції. Системи, що обліковують повну собівартість, зорієнтовані на виробництво. Облік повних витрат спрямований переважно на вдосконалення калькуляції й контролю за витратами з кожного окремого виду готової продукції.

Аналізуючи методи калькулювання з повним розподілом витрат, слід звернути увагу на американську систему обліку витрат «стандарт-костинг». Облік витрат на виробництво повинен бути націлений на оперативність одержаних даних, якщо при цьому навіть не завжди забезпечується їх точність. Р. Гаррісоном зазначається, що «…якщо потрібно прийняти рішення, найбільш точна інформація для якого надійде через тиждень, то можна надати перевагу діям на основі вже наявної інформації» [9, с. 139].

Поняття «стандарт-костинг» означає собівартість, яка встановлена заздалегідь. Сенс цього складається з того, що повинно відбутися (нормативні або стандартні витрати), а не те, що вже відбулося (фактичні витрати), враховується не дійсне (факт), а належне (стандарт), і окремо враховуються відхилення в результатах діяльності підприємства [8, с. 4].

 

Переваги цієї системи над іншими методами обліку витрат на виробництво полягають в тому, що на основі встановлених стандартів можна заздалегідь визначити суму очікуваних витрат на виробництво і реалізацію виробу, обчислити собівартість одиниці виробу для визначення ціни. При такій системі керівництво фірм забезпечується інформацією про відхилення від нормативів і причин їх виникнення. Ці дані використовуються для оперативного прийняття управлінських рішень [8, с. 7].

У протилежність «стандарт-костингу» на початку 30-х років в СРСР був розроблений нормативний метод (першим автором вважається М. Жебрак), який впроваджувався декілька десятиріч підряд.

В основу системи нормативного обліку виробничих витрат покладені такі принципи: розробка нормативних калькуляцій на початок звітного періоду; систематичний та своєчасний облік змін норм і оперативне визначення впливу цих змін на собівартість продукції; попередній контроль витрат на основі первинних документів і фіксація відхилень від норм в момент їх виникнення з одночасним виявленням причин та винуватців; щоденна інформація про відхилення від норм.

Основні відмінності «стандарт-костингу» від нормативного методу представлені в табл. 1.

Таблиця 1

Відмінності «стандарт-костингу» від нормативного методу

Неабиякого значення в розвинених країнах набуває метод обліку і калькулювання витрат на основі діяльності (або Activity Based Costing), що зародився в США. Універсальність даного методу дозволяє застосовувати його не тільки на виробничих підприємствах з широким асортиментом продукції, але й в організаціях оптової та роздрібної торгівлі, сфери послуг [1].

Узагальнення   сильних   і   слабких   сторін   калькулювання   на   основі   діяльності   (АВС-

калькулювання) представлено в табл. 2.

АВС-калькулювання є ефективним інструментом удосконалення управлінського обліку на підприємстві, оскільки забезпечує формування точної та детальної інформації про собівартість окремих видів продукції та напрямів діяльності. Це має важливе значення для коректного обліку та управління витратами, що є дуже актуальним в умовах ведення господарської діяльності в ринковій економіці і в умовах нестабільності або кризи.

 

 

Переваги і недоліки АВС – калькулювання

Таблиця 2

Проте, однією з найосновніших причин недостатньо швидкого впровадження АВС-методу є старі традиції у сфері обліку, від яких не просто відмовитися. Фахівець з управлінського обліку, що застосовує традиційні методи обліку витрат, часто не бачить причин для змін. Вважається, що якщо підприємство приносить дохід, то не потрібно нічого змінювати, не усвідомлюючи, що можна управляти підприємством ефективніше і отримувати більший дохід [7, с. 177].

Наступний метод, що заслуговує на особливу увагу, це функціонально-вартісний аналіз, який почав активно застосовуватися у промисловості з 60-х років, насамперед у США. Зараз ФВА є одним з найпопулярніших видів аналізу виробів і процесів.

Метод ФВА являє собою аналіз витрат на виконання виробом його функцій. Всі об'єкти розглядаються як сукупність функцій, яку вони повинні виконувати. Функції аналізуються на предмет необхідності та корисності і поділяються на: основні (визначають призначення виробу); допоміжні (сприяють виконанню основних); непотрібні (не сприяють виконанню основних функцій). Мета ФВА - розвиток корисних функцій при оптимальному співвідношенні між їх значимістю для споживачів та витратами на їх здійснення [12].

В умовах кризи українським підприємствам необхідно враховувати досвід розвинених країн. Так, система «таргет-костинг», що з'явилася в 60-х роках XX ст. в Японії, а у 80-ті роки набула поширення в США, застосовується на етапі проектування нового виробу або модернізації застарілої продукції.

В основу ідеї «таргет-костинг» покладено поняття цільової собівартості, формула розрахунку якої: Собівартість = Ціна - Прибуток.

Ціна – це ринкова ціна виробу (послуги), яка визначається за допомогою маркетингових досліджень. Прибуток – бажана величина, яку прагне отримати організація від продажу даного виробу (послуги) [12].

«Таргет-костинг»  розглядає  собівартість  не  як  заздалегідь  розрахований  за  нормативами

показник, а як величину, до якої повинна прагнути організація, щоб запропонувати ринку конкурентний продукт. Тому завдання «таргет-костинг» – розробка виробу (послуги), кошторисна собівартість якого дорівнює цільовій собівартості. Якщо новий виріб такий, що неможливо добитися його цільової собівартості, не погіршивши при цьому якості, приймається рішення про те, що цей виріб не буде розроблено та впроваджено у виробництво.

«Кайзен-костинг», як і «таргет-костинг», виник в Японії в другій половині 80-х років XX сторіччя. «Кайзен-костинг» (у перекладі з японського "вдосконалення маленькими кроками") – це процес поступового зниження витрат на етапі виробництва продукції, в результаті якого досягається необхідний рівень собівартості і забезпечується прибутковість виробництва.

«Кайзен-костинг» використовується в японській моделі управлінського обліку паралельно з

«таргет-костинг». Обидві системи мають однакову мету – досягнення цільової собівартості: «таргет-

костинг» – на етапі проектування нового виробу, «кайзен-костинг» – на етапі виробництва виробів.

Якщо на етапі проектування різниця між кошторисною та цільовою собівартістю становить до 10%, то приймається рішення про початок виробництва такого виробу з розрахунком на те, що 10% будуть ліквідовані в процесі виробництва за методом «кайзен-костинг». Скорочення різниці між кошторисною та цільовою собівартістю називається «кайзен-завданням», що стосується всього персоналу підприємства від інженерів до менеджерів і виконання якого належним чином заохочується через систему управління персоналом [12]. Кайзен-завдання визначається на етапі планування на наступний фінансовий рік, коли розробляються плани виробництва, ставиться як на рівні кожного виробу, так і на рівні підприємства в цілому по окремих статтях змінних витрат.

 

Постійні витрати визначаються за окремими підрозділами і групуються в спеціальні бюджети. Використовуючи дані кайзен-завдання і бюджети постійних витрат фахівці складають річний бюджет підприємства.

Розглядаючи зарубіжні методи калькулювання, слід проаналізувати особливості методу калькулювання «чітко в строк», що виник в Японії в середині 70-х років попереднього століття. В даний час цю систему використовують найбільші японські, американські та європейські підприємства в різних галузях промисловості. В основу системи покладено принцип: «нічого не буде зроблено, поки в цьому не виникне необхідність» [12].

Використання цієї методики дозволяє підприємству позбавитися від зайвих витрат шляхом скорочення непродуктивних витрат, які складаються, зокрема, з випуску зайвої продукції, простоїв обладнання та персоналу, утримання зайвих складських приміщень, втрат, пов'язаних з наявністю дефектів виробів. При цьому попит супроводжує продукцію протягом усього процесу виробництва. Запаси доставляються на момент їх використання у виробничому процесі. Частина непрямих витрат

переводиться в розряд прямих.

При калькулюванні з неповним розподілом витрат, увага приділяється «директ-костингу», сутність якого полягає у визначенні по виробах маржинальних витрат, тобто суми прямих витрат та змінної частини непрямих витрат (загальновиробничих). Постійна частина загальновиробничих витрат по виробах не розподіляється, а списується на собівартість реалізованої продукції. Не розподіляються по виробах адміністративні витрати та витрати на збут. Таким чином, застосовуючи систему «директ-костинг», підприємства не знають повної фактичної собівартості кожного виробу і не можуть порівняти її з відпускною ціною [13]. Основні переваги і недоліки методу директ-костинг наведено у табл. 3.

 

 

Переваги і недоліки «директ-костингу»

Таблиця 3

 

Переваги

Недоліки

1. Застосовується в управлінському обліку для

оперативного прогнозування, здійснення контролю, економічного аналізу і прийняття управлінських рішень

1. Не рекомендується для складання

фінансової звітності і оподаткування

2. Метод є досить ефективним при внутрішньому

розрахунку

2. При використанні демпінгу виникає

небезпека, де сума постійних витрат не зможе

бути покрита маржинальним доходом, тобто підприємство потрапляє в зону збитковості.

На практиці виникають труднощі при розподілі витрат на постійні й змінні

3. Спрощення і точність обчислення собівартості

послуг (продукції, робіт); відсутність складних розрахунків при розподілі постійних витрат

3. Ведення обліку у розрізі лише виробничої

собівартості

4.Можливість визначення порога рентабельності,

запасу міцності підприємства та нижньої межі ціни послуг (продукції, робіт) або замовлення

4. «Директ-костинг» створює тенденцію для того,

щоб ігнорувати необхідність відтворення постійних витрат через ціну виробу

5. Можливість управляти обсягом виробництва

товарів при їх масовому випуску на ринок

 

 

Застосування цього методу полегшує роботу бухгалтерів і звільняє їх від подвійного фіксування і витрат часу на розподіл загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

Аналізуючи зарубіжний та вітчизняний досвід з приводу використання кожного окремого методу для певного виробництва або галузі, можна надати такі рекомендації:

нормативний метод слід використовувати в галузях обробної промисловості з масовим та серійним виробництвом різноманітної продукції (машинобудування, металообробка, взуттєве, меблеве виробництво та ін.);

метод «стандарт-костинг» доцільно використовувати в галузях, де ціни на ресурси стабільні, а самі вироби не змінюються протягом тривалого часу;

АВС-метод корисний при довгостроковому плануванні і на тих підприємствах, що мають

більш-менш  стабільний  перелік  видів  діяльності  (наприклад,  виробництво,  маркетинг,  продаж, доставка, технічна підтримка);

ФВА  корисний  там,  де  більшу  частину  витрат  становлять  не  прямі,  а  накладні  витрати

(наприклад, підприємства сфери послуг);

 

«таргет-костинг» більш ефективно застосовувати в компаніях, що працюють в інноваційних галузях (автомобілебудування, електроніка, комп’ютерні, цифрові технології) та сфері обслуговування;

використання «кайзен-костингу» можливе в будь-якій галузі виробництва і, що важливо, в сукупності з іншими методами обліку витрат;

«директ-костинг» доцільно використовувати на підприємствах, де відсутній високий рівень постійних витрат і результат роботи можливо легко визначити і кількісно виміряти.

Таким чином, можна побачити, що існує багато методів калькулювання витрат. Керівництву підприємства важливо чітко уявляти собі відмінності між ними, а також розуміти, як саме вибір того чи іншого методу відіб'ється на фінансовому результаті діяльності підприємства.

Розглянувши сутність, характерні риси методів калькулювання виробничих витрат, треба зазначити, що кожен метод має свої переваги і свої недоліки. Основним завданням, що виникає при виборі методів, є розуміння їх  характерних  особливостей, з метою уникнення притаманних  їм негативних сторін, максимально повно використавши наявні у них переваги.

Українським підприємствам варто розширити коло методів калькулювання згідно з галузевими особливостями, враховуючи досвід зарубіжних країн. Калькулювання продукції з повним розподілом витрат за всією номенклатурою виробів, на нашу думку, має бути обов’язковим для всіх підприємств.

Література

Воронова Е.Ю. Управленческий учет на предприятии: учеб.пособ. / Е.Ю. Воронова, Г.В. Улина – М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. – 248с.

Воронова Е. Системы управленческого учета: развитие в условиях нових методов управления [текст]/

Е. Воронова//Проблемы теории и практики управления. – 2007. – №9. – С. 45-52.

Голов С.Ф. Управлінський облік: підруч. / С.Ф.Голов. – 4-те вид. – К.: Лібра, 2008. – 704 с.

Друри К. Управленческий и производственный учет : учебник : пер. с англ. / К. Друри. – М. : Изд. об. "ЮНИТИ-ДАНА", 2005. – 1071 с.

Нападовська Л.В. Управлінський облік: підручник для вузів/ Л.В. Нападовська. – 2-ге вид., доопрац. та допов. – К.: КНТЕУ, 2010. – 648 с.

Сибiрьова А.Ю. Використання систем управління витратами в управлінському обліку виробничих підприємств/ А.Ю. Сибiрьова, К.А. Ягмур [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusnauka.com /11_

EISN _2010/ Economics.htm

Скрипник М.І. АВС-калькулювання/М.І. Скрипник // Вісник ЖДТУ. Економічні науки. – 2009. – № 3 (49). – С. 176-180.

Сльозко   Т.   Методи   обліку   витрат   «стандарт-кост»   і   нормативний:   історія   та   сучасність   //

Бухгалтерський облік і аудит. – 2007. - № 7 – С.3-9.

Романів І.Я. Удосконалення обліку і контролю витрат виробництва/ І.Я. Романів// Інноваційна економіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www. nbuv. gov.ua/portal/Soc_Gum/inek/2010_1/139.pdf

Хорнгрен Ч. Управленческий учет/ Ч. Хорнгрен, Дж. Фостер, Ш. Датар// 10-е изд./Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2005. – 1008 с.

Чумаченко М. Дискусійні проблеми обліку витрат і калькулювання собівартості продукції / М. Чумаченко, І. Білоусова // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. – № 10. – С. 3-7

Грибков   Е.  Методы   учета   затрат   и  расчета  себестоимости  /  Е.  Грибков//   Экономика  и

жизнь №50 (9264) [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.eg-online.ru/article/51925/

Краєва Я.В. Методи обліку виробничих витрат і калькулювання собівартості продукції [текст]/Я.В.

Краєва//Держава та регіони. Серія «Економіка та підприємництво». – 2007. – №5. – С. 168-171.

 

658.03.13.1     Онищенко С.К., ассистент,

ТНУ имени В.И. Вернадского

Страница: | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | 67 | 68 | 69 | 70 | 71 | 72 | 73 | 74 | 75 | 76 | 77 | 78 | 79 | 80 | 81 | 82 |

Оцените книгу: 1 2 3 4 5

Добавление комментария: